Про шляхи введення антибіотиків
Згідно зі Стандартом медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України №1513 від 23.08.2023 р. (далі — Стандарт), передбачено такі шляхи введення антибактеріальних препаратів:
- пероральний — через рот (таблетки, капсули, суспензії тощо);
- внутрішньовенний — безпосередньо в кровотік (ін’єкції, інфузії);
- внутрішньокістковий — у кістковий мозок, коли інші шляхи недоступні (ін’єкції);
- інгаляційний — через дихальні шляхи (аерозолі, небулайзери) — застосовується вкрай рідко.
Переваги перорального прийому антибіотиків над ін’єкціями
- КОМФОРТНО — діти легше приймають ліки у формі суспензій, капсул або таблеток, ніж переносять ін’єкції, адже уколи можуть бути болючими й викликати страх.
- БЕЗПЕЧНО — ін’єкції можуть призводити до подразнень, гематом чи навіть інфекцій або абсцесів у разі неправильного виконання.
- ЕФЕКТИВНО — антибіотики у пероральній формі є такими ж ефективними для лікування більшості інфекцій, як і ін’єкційні; уколи потрібні лише за певних ситуацій.
- МОЖНА ПРИЙМАТИ ВДОМА — пероральна форма дає можливість прийому ліків вдома без необхідності відвідувати медзаклад для уколів.
Нагадуємо, згідно зі Стандартом, лікарі не мають права делегувати виконання ін’єкцій батькам, опікунам чи родичам у домашніх умовах. Ін’єкції повинен виконувати виключно медичний працівник!
Медикам закладів охорони здоров’я, що надають первинну (амбулаторно-поліклінічну) медичну допомогу, заборонено призначати ін’єкційні лікарські форми антибактеріальних препаратів, включно з внутрішньом’язовим введенням, за винятком показань, визначених чинними галузевими стандартами медичної допомоги.
Коли доцільно призначати ін’єкції
Лікарі призначають ін’єкційні форми антибіотиків для пацієнтів лише у стаціонарах тільки за обґрунтованої медичної потреби:
- у разі тяжкого перебігу захворювання;
- коли пероральний шлях введення неможливий (наприклад, через блювоту, порушення свідомості);
- для досягнення максимально швидкого ефекту;
- клінічно нестабільним доношеним і недоношеним новонародженим;
- новонародженим у перші 28 днів життя;
- якщо потрібний антибіотик існує лише в ін’єкційній формі.
Коли лікар може замінити ін’єкції на таблетки чи суспензії
Антибіотикотерапія може розпочинатися з ін’єкційної форми антибіотика, проте лікар має змінити її на пероральну форму препарату щойно це стане можливим клінічно з урахуванням таких критеріїв:
- лікування інфекції все ще триває і потребує продовження антибіотикотерапії;
- є доступна оральна форма препарату;
- температура тіла дитини тримається на рівні 36,0–37,1 °C протягом 1–2 діб без жарознижувальних;
- загальний стан стабільний: дитина у свідомості, тиск і пульс у нормі, дихає нормально;
- запалення зменшилось (лабораторні показники запалення повернулися до норми або знизились більше ніж на 50%);
- дитина може ковтати та/або отримує достатнє харчування (повне або хоча б половину добової норми);
- новонародженому вже більш як 28 днів;
- батьки (або сам пацієнт) готові дотримуватись призначеного лікування.
Такий підхід, коли антибіотик спочатку вводиться парентерально, а після покращення стану пацієнта та стабілізації симптомів лікування продовжується ентерально за допомогою того самого або еквівалентного препарату, називають деескалацією. Вона дозволяє зменшити дискомфорт для дитини і ризик ускладнень, пов’язаних з ін’єкціями (подразнення, гематоми тощо) без зниження ефективності лікування, а також дозволити подальше лікування вдома.